16 квітня у Жовкві відбулась робоча зустріч директорів польських музеїв з представниками Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України. У ній взяли участь Анджей Урбанський, директор Замойсього музею у м. Замостя, Анджей Шпунар, директор Регіонального музею у м. Тарнув, Евгеніуш Ханейко, директор Регіонального музею імені др. Яна Петера у Томашові Любельському та Олег Осаульчук – директор, Тарас Милян – заступник директора і Іван Назар – молодший науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України.

«Впродовж останніх років разом з польськими колегами ми виконували декілька спільних проектів на прикордонних територіях. Йдеться, зокрема, про дослідження басейнів річок Варенжанка, Вишня та Солокія. Варто відзначити, що українські та польські археологи мають можливість обстежувати територію по обидва боки кордону. Це дає змогу вивчати історію певного мікрорегіону цілісно, а не ділити її існуючим нині кордоном. Ми маємо нагоду оцінювати культурні і етнічні процеси по різні боки як єдине явище», - розказав Олег Осаульчук.

Над дослідженням прикордонних районів науковці обох країн спільно працюють вже більше шести років. Результатом цієї спільної роботи вже стала узагальнююча монографія «Археологія польсько-української ріки Варенжанка», яка презентує не лише результати археологічних розвідок, а також є унікальним описом матеріалів, що знаходяться у музеях України та Польщі, та містить відомості із новітньої історії досліджуваної місцевості. До кінця 2016 року планується завершити подібні дослідження по річці Солокія.

«Під час зустрічі ми вирішили, що у перспективі було би необхідно дослідити українську частину Розточчя. Це справді надзвичайно цікавий регіон, який на території Польщі дуже добре вивчений археологами. Натомість з української сторони це наразі terra incognita», - розповів кандидат історичних наук, заступник директора Тарас Милян.